Лікування сечокам'яної хвороби у Вінниці

Діагностика сечокам’яної хвороби проводиться у декілька етапів. Спочатку пацієнту потрібно буде здати кров та січу для проведення аналізів. Загальний та біохімічний аналіз крові дають можливість встановити наявність в організмі запальних процесів та патологічних змін, що виникають в органах сечовидільної системи. Аналіз сечі допомагає визначити хімічний склад сечі.

Після цих аналізів пацієнтові назначають кілька досліджень. З їх допомогою лікар здатний встановити наявність каменів, їх обсяг та точне місце локалізації. Для цього використовується:

оглядова урографія без введення контрастної речовини для виявлення конкрементів та їх розташування у почках;
екскреторна урографія з введенням контрастної речовини, що дозволяє отримати дані про функції нірок та січовиків;
рентгенографія сечовидільної системи з метою оцінки ступеня розширення чашково-охотничої системи та сечоводу;
комп’ютерна томографія для отримання інформації про наявність сторонніх тіл в органах сечовидільної системи

Консервативна терапія найчастіше проводиться у разі:

коли конкремент має діаметр не більше чотирьох міліметрів
коли конкремент має діаметр близько шести міліметрів і знаходиться у безпосередній близькості від нирки.
У цьому випадку існує велика можливість самостійного виведення каменю з організму. Тому лікар підбирає пацієнту спеціальну дієту та призначає препарати, які сприяють виведенню. Серед цих препаратів можуть бути:

сечогінні засоби (діуретики), що посилюють виділення сечі;
лікарські засоби для часткового або повного розчинення невеликого каміння, що має невисоку щільність;
засоби для корекції порушеного обміну речовин та відновлення нормального функціонування нирок;
лікарські засоби, що зменшують больові відчуття та сприяють розслабленню гладкої мускулатури нирок та сечоводів;
різні антибіотики на лікування бактеріальних інфекцій, що виникають при ускладненні сечокам’яної хвороби.
Дієтотерапія сечокам’яної хвороби
Дієта – один із важливих факторів лікування сечокам’яної хвороби. Список дозволених та заборонених продуктів залежить від хімічного складу каменів та особливостей обміну речовин пацієнта. Так при оксалатному камені обмежуються молочні продукти, бобові, горіхи, шпинат і ряд інших продуктів. Уратні конкременти стають меншими за обмеження білкової їжі, алкоголю, шоколаду, кави, а також субпродуктів. Фосфорно-кальцієві утворення вимагають виключення молока, прянощів, всіх видів сиру та сиру, а також овочів зеленого кольору.

Загальні принципи дієтотерапії вимагають вживання достатньої кількості рідини та збереження збалансованого за макро- та мікронутрієнтами раціону.

У тому випадку, коли курс консервативної терапії, що продовжується протягом 3-4 тижнів, не дає позитивного ефекту, проводиться видалення каменів тим чи іншим способом.

Дистанційна літотрипсія. Є дробленням каменів без безпосереднього контакту з ними – через шкіру. Проводиться за допомогою спеціального приладу, який сприяє руйнуванню каміння до дрібного піску, який легко виводиться разом із струмом сечі.
Ендоскопічна літотрипсія. Методика заснована на дробленні каменів за допомогою інструменту, що вводиться в сечовивідні шляхи аж до контакту з конкрементом. Таким чином видаляють утворення з нирок, сечоводів та сечового міхура.
Надшкірна нефроліталопаксія. Втручання проводиться через невеликий розріз на шкірі в ділянці нирок, в який вводиться інструмент для дроблення конкременту всередині нирки. Дозволяє справлятися навіть з коралоподібним нефролітіазом.
Лапароскопічні втручання. Хірурги роблять кілька надрізів на шкірі, через які вводяться оптика, підсвічування та інструменти для виконання маніпуляцій. Лікарі розтинають тканини органів, видаляють конкременти та вшивають розрізи.
Раніше для видалення каміння використовувалися також відкриті втручання, але сьогодні вони практично не проводяться через високу травматичність.

Знаходження каменів у сечовивідних шляхах сприяє порушенню відтоку сечі, у результаті виникають сприятливі умови для розмноження патогенної мікрофлори та розвитку пієлонефриту, і навіть ниркової недостатності. Крім цього, конкремент може повністю перекрити сечовивідні шляхи. Через перешкоду відтоку сечі з нирок у сечовий міхур відбувається розширення ниркової балії. Це може завдати непоправної шкоди нирковій тканині, що може спричинити її видалення хірургічним шляхом.

Щоб надалі уникнути рецидиву, потрібно обов’язково дотримуватися спеціальної дієти, яка призначається лікарем для попередження повторного утворення каменів. Крім цього, потрібно прислухатися до рекомендацій лікаря, здавати аналізи крові та сечі, а також регулярно проводити обстеження та діагностику.

Профілактика повинна проводитись і після завершення лікування сечокам’яної хвороби. Ці заходи допомагають виключити повторне утворення каменів та запобігти виникненню якихось серйозних ускладнень після проведення хірургічної операції.