Лікування пієлонефриту у Вінниці

Пієлонефрит – запальне захворювання нирок інфекційного походження. Найчастіше його викликає умовно-патогенна мікрофлора: у 90% випадків – кишкова паличка, в інших – ентерокок або стафілококова інфекція.

Про захворювання

При пієлонефриті ушкоджуються переважно канальцеві структури нирок. В результаті порушується процес фільтрації крові, відбувається втрата біологічно значимих речовин. Аутоімунне ускладнення пієлонефриту – гломерулонефрит – може призвести до ниркової недостатності.

Жінки хворіють на пієлонефрит частіше за чоловіків. Це обумовлено анатомічними особливостями будови сечових шляхів: у жінок сечівник коротший, а значить, інфекція швидше потрапить з нижчерозташованих відділів у розташовані вище.

Це ж стосується і дітей віком до 7 років, частка яких серед хворих на пієлонефрит досить висока.

Чоловіки частіше страждають на цю патологію в зрілому і похилому віці. Вони в основі пієлонефриту лежить утруднений відтік сечі з нирок внаслідок звуження просвіту уретри збільшеною простатою при аденомі.

Найчастіше це захворювання вражає лише одну нирку, проте можливі випадки двосторонньої локалізації процесу.

Види

Залежно від характеру перебігу патологічного процесу виділяють пієлонефрит гострий та хронічний.

Гостра форма виникає раптово, що характеризується яскравою клінічною симптоматикою. Адекватне своєчасно розпочате лікування призводить до повного одужання.

Хронічний пієлонефрит найчастіше стає наслідком нелікованого гострого запалення нирок. Протікає з чергуванням періодів загострення та ремісії. Поза загостренням патологічного процесу стан людини задовільний, прояви хвороби мінімальні або зовсім відсутні.

Симптоми пієлонефриту

Основна ознака гострого пієлонефриту – біль у спині, в ділянці попереку. Вона може бути настільки інтенсивною, що хворому важко пересуватися. Виражений інтоксикаційний синдром: пацієнт скаржиться на підвищення температури тіла, озноб, слабкість, головний біль. Виникають нудота та блювання. Візуально людина відзначає помутніння сечі та зміну її відтінку на темніший. У третині випадків пієлонефрит супроводжується запаленням сечового міхура – циститом, що проявляється болючим прискореним сечовипусканням, помилковими позивами помочитися.

Хронічний пієлонефрит іноді протікає практично безсимптомно та виявляється випадково – при дослідженні сечі у зв’язку з підозрою на іншу патологію. Прояви його може бути неспецифічні: слабкість, стомлюваність, зниження апетиту, біль голови. У ряді випадків – прискорене сечовипускання, неінтенсивні тупі або ниючого характеру болі в попереку, більш виражені у вітряну, сиру, холодну погоду. У період ремісії виразність цих симптомів зменшується, при загостренні значно збільшується.

За ненадання людині своєчасної медичної допомоги, пізнього початку лікування пієлонефрит призведе до розвитку ускладнень, серед яких:

гостра чи хронічна ниркова недостатність;
гломерулонефрит;
сепсис; бактеріальний шок;
паранефрит;
карбункул або абсцес нирки;
піонефроз.

Причини виникнення пієлонефриту

Головна причина пієлонефриту – потрапляння інфекції в нирки висхідним шляхом при порушенні сечі.

Чинники, що підвищують ризик розвитку пієлонефриту:

запальні захворювання сечових шляхів;
хвороби простати;
міхурово-сечовідний рефлюкс;
нетримання сечі;
аномалії будови сечовивідних шляхів;
закупорка просвіту уретри, сечоводу конкрементом, пухлиною;
вагітність;
цукровий діабет;
зниження імунітету після тяжких соматичних хвороб або на фоні лікування імуносупресорами.

Набагато рідше інфекція проникає у нирки разом із кров’ю (гематогенний шлях) з іншого вогнища інфекційного запалення в організмі.

Діагностика пієлонефриту

На першому етапі хворого обстежує нефролог чи уролог, збираючи скарги та анамнез. Лікар проводить пальпаторне обстеження нирок, виходячи з результатів якого він здійснює диференціальну діагностику. Наступним етапом фахівець призначить пацієнтові додаткове обстеження:

клінічний аналіз крові;
біохімічний аналіз крові (рівень сечовини, креатиніну, азоту, глюкози та деяких інших речовин);
загальний аналіз сечі;
бактеріоскопію сечі;
ультразвукове дослідження нирок.
У складних діагностичних ситуаціях пацієнту може бути рекомендована екскреторна урографія, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія нирок.

Лікування

Лікування пієлонефриту, як правило, консервативне. Гостра форма хвороби – показання для лікування стаціонару. Схему терапії підбирають у індивідуальному порядку. Спровоковані пієлонефритом запалення та больовий синдром купірують призначенням пацієнту протизапальних та спазмолітичних препаратів.

Далі пацієнту підбирають антибіотик. Спочатку використовують препарат широкого спектра дії, а надалі терапія може бути скоригована залежно від результатів бактеріального сівби сечі. Урологи призначають антибактеріальну терапію строго з урахуванням чутливості збудника. Це допоможе уникнути переходу гострого пієлонефриту в хронічний та домогтися одужання пацієнта у максимально стислий термін.

Також людині, яка страждає на пієлонефрит, можуть бути рекомендовані препарати, які покращують мікроциркуляцію в нирках, загальнозміцнюючі засоби.

Після усунення гострих симптомів пацієнт може лікуватися амбулаторно. Загальні терміни лікування гострої форми хвороби рідко перевищують 4-6 тижнів. При хронічному пієлонефриті або його ускладненнях антибактеріальна терапія триває до 2 місяців, а підтримуюче лікування препаратами інших груп – до 1 року. Завдання наших фахівців – досягти повного одужання пацієнта, щоб звести до мінімуму ризик негативних наслідків та ускладнень.

Понеділок – субота: з 9:00 до 18:00

Неділя: вихідний

0 (800) 337 617

м. Вінниця, вул. Стрілецька, 7Д